Душе, чому ти на користуєшся тим, що дав тобі Господь? А шукаєш того, що Йому противне та тільки шкодить тобі. О, коли зробиш нарешті вибір між цим світом і Богом? Не мовчи! Скажи «Ні!» всьому тому, що віддаляє тебе від Бога!
Важко йти і не піддаватись спокусам цього світу, які мов дорогоцінне каміння манять своїм прекрасним видом. Спокуситись дуже легко, а от відмовитись і пройти поруч навіть не глянувши туди – дуже важко. Чому ж так стається в нашому світі, що навіть християни, які б здавалося мають оминати гріх – потонули у ньому. Він заполонив їх розум та паралізував думки мов наркотик, але цей наркотик вбиває не тіло, а душу.
Народ Божий, Наречена Христа, Церква Господня – подивись на себе! Що ти бачиш? Ти не бачиш нічого! Твої очі закриті пеленою цього світу. В останній час, коли б мала бути на сторожі – ти дрімаєш! Та ось вже чутні кроки Христа, Який йде за своєю Нареченою. А вона на жаль не готова. Не готова встати і піти за Своїм нареченим до дому – в Прекрасне Небо.
Народ Божий – ти весь вимастився гріхами, мов брудом, і не хочеш омитись в святій крові Христа. Тебе так поглинув цей світ, що навіть важко від нього відрізнити! Одяг, манера поведінки та розмови, твої вчинки та захоплення – аж ніяк не назвеш християнськими. Де ж той вогонь, те світло, яке має палати в темряві вказуючи шлях іншим? Жаль, але воно з кожною хвилиною стає все менш яскравим, бо дуже мало тих душ, які справді всім серцем прагнуть до Бога та виконують Його волю. Чому ж так? Що сталося з тобою Церкво? Чому крила твоєї молитви та віри опустились в благословенний Богом час?
Тішить лиш те, що є ще християни, які стоять в проломі – на колінах за народ, що відходить від свого Спаса. А чи часто ти душе схиляєш коліна, для розмови з Богом? Чи тобі набагато цінніше поклоніння іншому богові – тому, що стоїть на самому видному місці у твоєму домі, та забирає весь твій вільний час. Моє серце плаче, що ти проміняв Бога на ідола, та продовжуєш йому поклонятися, навіть після покаяння. Та що після покаяння, навіть після того, як ти став членом церкви і дав обіцянку служити Богу доброю совістю.
Буваючи на служінні все рідше, бо, як кажеш, що дуже зайнятий – ти все частіше проводиш час біля голубого екрану телевізора або ж біля комп’ютера, мандруючи просторами всесвітньої павутини. Захопливі фільми та незбагнені можливості інтернету, шокують своєю гріховністю, яка особливо цікавить молодь, християнську молодь.
Соціальні мережі – стають життям молодих хлопців та дівчат, які шукають собі пригод та великих проблем у подальшому житті. Впасти у гріх – легко, а от вийти з нього сухим та чистим – неможливо!
Скільки в цьому світі речей, що мов наркотик, захоплюють тіло та вбивають душу. Та найгірше, що в них погрузли не тільки рядові члени церкви, а й ті, хто стоять за штурвалом та направляють народ Божий на вірні шляхи. Чому цей світ сповнений гріха, який проник туди, де його мало б не бути – у Церкву Господню?! Чому час миру та спокою, став часом розпусти – навіть у Церкві?
Наречена Христа – омийся кров’ю Ісуса Христа, та готуйся до зустрічі з Ним, а не спи оповившись гріхом! Шукай Бога там, де Він є, а не там, де панує гріх, що вбиває душі людей!
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Лергос - Oleg Это описание малой части моего духовного пути в виде сказки. Образно показаны события, произошедшие в моей жизни.
Несколько лет назад неожиданно пришло желание написать такое сказание. За пару дней набросал черновик. Начало держал в голове, думал потом допишу, когда буду писать начистую. Продолжение, тоже было не совсем ясно оформлено, потому не писал. Когда же прошло время, и я стал приводить в порядок текст, то не смог толком вспомнить, что было на тот момент про начало и продолжение. Выдумывать нет смысла, так, как это реальный путь, а не фантазия.
Но возможно, так и должно быть. Самое важное написано. Проход через лабиринт. Это первый серьезный путь в духе, который надо пройти, чтобы обрести свободу и очищение. Лабиринт в нас самих. Это путаность мышления и чувств. «Ибо какой человек в состоянии познать совет Божий? или кто может уразуметь, что угодно Господу? Помышления смертных нетверды, и мысли наши ошибочны, ибо тленное тело отягощает душу, и эта земная храмина подавляет многозаботливый ум. Мы едва можем постигать и то, что на земле, и с трудом понимаем то, что под руками, а что на небесах – кто исследовал? Волю же Твою кто познал бы, если бы Ты не даровал премудрости и не ниспослал свыше святаго Твоего Духа? И так исправились пути живущих на земле, и люди научились тому, что угодно Тебе, и спаслись премудростью» (Прем. Сол. 9;13-19).
Мало кто вообще становится на путь освобождения. Узкий путь Христа. Путь премудрости Духа Святого.
«Премудрость … сначала она пойдет с ним путями извилистыми, наведет на него страх и боязнь и будет мучить его своим водительством, доколе не уверится в душе его и не искусит его своими уставами; но потом она выйдет к нему на прямом пути и обрадует его и откроет ему тайны свои. Если он совратится с пути, она оставляет его и отдает его в руки падения его» (Сирах 5;12-22).
Путь одиноких сердцем. «Бог одиноких вводит в дом, освобождает узников от оков, а непокорные остаются в знойной пустыне» (Пс. 67;7).
Большинство почитают себя великими царями Божьими, на деле будучи ничто. «Ибо кто почитает себя чем-нибудь, будучи ничто, тот обольщает сам себя» (Гал. 6;3)
