Останні, на хресті важкім, хвилини...
"Прости їм, Отче..." - все іще лунає.
І попросив, в останнє: "Хочу пити..."
І - душу в руки Я Твої вручаю...
Зняли з хреста, у гробі положили.
Здалося - все, кінець...як жити далі?
У хворих не зосталося надії
І учні всі зажурені стояли.
Помер, Хто найдорожчим став у світі,
На Кого всю надію покладали.
Як далі, у гріховнім, світі жити?
У Ньому лише правду всі пізнали.
Хто оздоровить, у біді потішить?
Розкаже про Небесне Царство вічне?
До кого йти? До кого притулитись
У своїм горі, коли знову прийде?
Два дні у горі учні, плаче мати.
Якою довгою була оця субота...
Усі навкруг святкують своє свято.
Лише у тих, хто знав Христа - скорбота.
Це сталося уранці - заясніло...
Ось сонечко з'явилося на сході.
І починався перший день неділі.
Минула ніч і пробудилася природа.
Минула ніч ця на землі гріховна.
Життя воскресло з Господом із гробу.
І радість огорнула невимовна
Усіх, хто близько був із Ним до часу того.
Ще люди по домівках спочивали
Не знаючи про те вклике диво.
Воскрес Господь! - пташки лише співали.
Які ж ви люди, на землі, щасливі!
Христос воскрес! Відкрив у небо двері.
Христос воскрес! І смерть не має влади
Над тими, хто прийме Христа у серце,
Залишить світ, любові Його ради.
Ні смерть, ні камінь не зуміли втримать
Христа в холодній кам'яній могилі.
Він переміг їх в боротьбі не рівній,
В любові до людей беручи силу.
Воскрес із мертвих, щоби жити з нами,
Щоб вірним дарувать життя небесне.
Ти відвали від серця свого камінь,
Нехай у ньому наш Господь воскресне.
🕊️🕊️🕊️
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Насіння (The seed) - Калінін Микола Це переклад з Роберта У. Сервіса (Robert W. Service)
I was a seed that fell
In silver dew;
And nobody could tell,
For no one knew;
No one could tell my fate,
As I grew tall;
None visioned me with hate,
No, none at all.
A sapling I became,
Blest by the sun;
No rumour of my shame
Had any one.
Oh I was proud indeed,
And sang with glee,
When from a tiny seed
I grew a tree.
I was so stout and strong
Though still so young,
When sudden came a throng
With angry tongue;
They cleft me to the core
With savage blows,
And from their ranks a roar
Of rage arose.
I was so proud a seed
A tree to grow;
Surely there was no need
To lay me low.
Why did I end so ill,
The midst of three
Black crosses on a hill
Called Calvary?
