Щастя маю в сім`ї християнській зростати,
Де навчають любити, прощати усіх,
Де священником в домі - є люблячий тато,
Вчить робити добро і не зносити гріх.
Пригорнуся до мами - забуду тривогу,
Ніжний дотик відчую натруджених рук,
Щиру вдячність несу за ріднесеньку Богу!
Вона - кращий порадник і люблячий друг.
За сестричок, братів хочу славити Бога,
Так прекрасно, що в нас - не маленька сім’я!
Тут завжди зрозуміють, як в серці тривога.
Ми разом прославляєм Господнє Ім’я!
Я хвалу принесу Господеві від серця,
І в пошані схилюсь перед Богом святим.
Хай подяка дитяча луною озветься:
Як прекрасно в сім`ї богобійній рости!
~ДЛВ~
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Поэзия : И мы молчим, вот незадача... - Людмила Солма *) Примечание/в пояснение:
>Это еще одна из моих житейских зарисовок, датированная весной 1985 года.
>>"И мы молчим, вот незадача..." - из нечаянных слов,
оброненных кем-то тогда же, в невольной своей эмоциональной растерянности.
>>>фотоиллюстрацией - фрагмент чужого фото неизвестного мне автора, взятого из Интернета
