Ибо для меня жизнь - Христос, и смерть - приобретение.
Я не желаю иного. Я хочу крест или мечь !
Возле порога родного, плоть не желаю беречь
Вы говорите : довольно! Гордость свою укроти
Кто же идёт добровольно, на умервщленье плоти
Небо отвёрстое вижу. Сын одесную Отца
Дух мой всё ближе и ближе. Жажду как Стефан венца !
Тех кто меня понимает, знаю немного, а жаль
Многие бодро шагают, ищут для плоти медаль
Просят во имя Иисуса : денег, чинов и наград
Я же опять помолюся : Боже ! Пусть буду распят !
Небо отвёрстое вижу. Сын одесную Отца
Дух мой всё ближе и ближе. Жажду как Стефан венца !
Нет не спешите смеяться. И не пытайтес понять
Да! Я хочу сораспяться, но не хочу умирать
Истина путь указала, крест и потом небеса
Нет Она не заставляла. Крест выбираю я сам !
Небо отвёрстое вижу. Сын одесную Отца
Дух мой всё ближе и ближе. Жажду как Стефан венца !
сергей рудой,
сша
55 лет христианин.
Пока горят мои глаза
Пока ещё дышу
Пока не высохла слеза
я для Христа пишу !
Прочитано 5911 раз. Голосов 0. Средняя оценка: 0
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Все пройде... - Cветлана Касянчик Цей вірш присвячений моїй дорогій сесричці, Вірі, якій довелося пережити великі труднощі, з яких вона ще й зараз до кінця не вибралась. Але вона живе надією (як і всі ми). 6 червня, 2007 року, по дорозі з Київського аеропорту в Нововолинськ, місто її дитинства, вона і її друзі попали в автокатастрофу. Вона і двоє її друзів їхали з США в гості. Їх зустрічати виїхали друзі і родичі. У тій катастрофі загинуло 6-ро людей, троє з загиблих були її дуже близькі друзі. З трьох, що їхали з Америки, залишилася живою тільки вона одна, зранена, з поломаними кістками. До цього дня вона знаходиться в Україні, де проходить лікування. Сьогодні в неї День народження. Ми, її родина, і друзі щиро вітаємо Вірочку з цим днем і щиро бажаємо їй повного одужання і багато щастя.
