Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Умничка!Ты снова вышел на правильную дорогу.
Отношения к миру изменится тогда, когда мы сами способны будем себя изменить. Как же здорово, что для тебя - главней всего,погода в доме!
Только тогда мы в силах передать все созидательные эмоции окружающим.И только тогда, мы в силах искренне принимать от окружающих их платоническую любовь.Ведь такую форму любви, нам нужно с благодарностью принимать от дарителя. Эта любовь- материнская, сестринская, братская. Она не менее необходима поэту ибо способна вдохновлять на новые творения.Открывая новые грани- грани без интима... Поэт- обязан разграничивать почитателей его творчества, их Ангельскую любовь- и любовь плотскую.
Самый главный Ангел и вдохновитель для любого человека- это его вторая половинка. Все скорби и страсти на земле от неразделенной любви.
Сегодня, ты по- настоящему нас порадовал.
Низкий поклон жене! Храни вас Господь!
ученик (Михаил Бузин)
2010-06-03 15:29:29
Мда... действительно... и всё учат и назидают. Сами бы поучились, бездари, а не блукали словами...
А стих прекрасный... с удовольствием...
куча позитива. Спасибо.
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.
